Улюблена наша (ім’я вчителя)! Хочемо сказати Вам величезне спасибі за те, що змогли витратити на наше виховання безліч своїх сил, свою любов і терпіння. Ми вдячні Вам за те, що навчили нас читати, писати і бути хорошими людьми. Без Вас важко уявити наш шлях в цій школі. Знайте, ви працюєте і живете не дарма. Для нас – ви перша шкільна мама і чоловік, якого ми будемо поважати до кінця життя!
Завдяки кому ми залишаємо школу сильними, швидкими, спритними? Звичайно ж, це заслуга нашого шановного вчителя фізкультури. Ви завжди вірили в нас і підтримували. Спасибі вам за те, що навчили бігати крос, стрибати в довжину з місця та з розбігу, віджиматися, підтягуватися, стрибати на скакалці. Бажаємо вам відмінного здоров’я і невичерпного оптимізму в роботі!
Мій учитель – ви мій друг. Спасибі за те, що кожен день вчите нас чомусь новому та цікавому, допомагаєте і любите нас як своїх дітей.
У цей урочистий день хотілося б подякувати одного з найкращих педагогів – нашого класного керівника. Просто не злічити всіх ситуацій, коли ви приходили на допомогу, надавали підтримку, давали раду, допомагали всім, чим могли. Тисячу раз говоримо вам спасибі за це! Ми вас любимо, цінуємо і дуже пишаємося таким педагогом!
Дорогі наші вчителі! Дякуємо вам за те, що завжди в нас вірили. Що на своєму прикладі показали, як потрібно жити і виживати, ніколи не здаватися, втілювати мрії в реальність і наполегливо йти до своїх цілей.
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
Дорогі викладачі та співробітники школи, всі, хто довгі шкільні роки жив з нами спільним життям! Ми вдячні вам за багато, всього і не перерахуєш зараз. Найголовніше, за що ми вам вдячні, це – за вашу небайдужість. І неважливо, лаяли ви нас або хвалили … головне, що багато років ви залишалися – небайдужими. Бажаємо, щоб і вас завжди оточували небайдужі, чуйні, чуйні люди!